Кримінальне право - Тема 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів

Меню сайту

* Chat - Box *

Форма входу

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Тема 13. Повторність, сукупність і рецидив злочинів

Пратичне заняття

Мета заняття: розглянути та засвоїти поняття множинності злочинів, проаналізувати кримінально-правові наслідки множинності; установити відмінність множинності злочинів від ускладненого одиничного злочину; виробити практичні навички у визначенні різних форм множинності злочинів, їхніх ознак, загальних і специфічних правових наслідків повторності, сукупності й рецидиву злочинів; правильно розв’язати запропоновані задачі.

Основні поняття: множинність злочинів; повторність злочинів; сукупність злочинів; рецидив злочинів; одиничний злочин; триваючий злочин; продовжуваний злочин; складений злочин; тотожні й однорідні види повторності; ідеальна та реальна сукупність злочинів; загальний і спеціальний рецидив; пенітенціарний рецидив; рецидив тяжких та особливо тяжких злочинів.

Питання до практичного заняття

Поняття та види одиничних злочинів. Відмінність множини злочинів від одиничних злочинів.
Поняття, ознаки, види і правові наслідки повторності злочинів.
Поняття, ознаки, види і правові наслідки сукупності злочинів.
Поняття, ознаки, види і правові наслідки рецидиву злочинів.
Відмінність повторності від сукупності та рецидиву злочину.

Розв’язати задачі за темою

Множинність злочинів. Кримінальне право України. Завдання до семінарських та практичних занять / За ред. П.С. Матишевського та С.С. Яценка. – К.: Юрінком, 2002. – С. 242 – 247.

Методичні рекомендації та пояснення

Після опрацювання лекції курсанти (студенти) самостійно вивчають відповідні підручники, навчальні посібники, наукові статті, матеріали судово-слідчої практики. Вони повинні засвоїти й викласти суть множинності злочинів, її види та значення для кваліфікації злочинів.

У деяких випадках суб’єкт злочину скоює не один, а два чи більше злочинів, що, у свою чергу, є більш суспільно небезпечним, свідчить про антисоціальні погляди особи, впливає на кваліфікацію діянь і призначення покарання.

Курсанти (студенти) повинні дати визначення загального поняття множинності злочинів, а також охарактеризувати її види. Під множинністю злочинів розуміється скоєння суб’єктом злочину двох або більше злочинів, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Необхідно зазначити, що множинність злочинів відсутня, коли особа скоює злочин після звільнення її від кримінальної відповідальності (наприклад у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з інших підстав).

Слід звернути увагу на одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів, усвідомити, що одиничний злочин – це таке діяння, яке містить склад одного злочину та кваліфікується за однією статтею чи її частиною.

За складністю внутрішньої структури одиничні злочини поділяються на одиничні прості й одиничні ускладнені злочини.

Одиничний простий злочин характеризується наявністю або одного діяння (у злочинах з формальним складом), або одного діяння й одного наслідку (у злочинах з матеріальним складом).

Одиничні ускладнені злочини характеризуються складнішими об'єктивними та суб'єктивними характеристиками й залежно від них поділяються на:

а) продовжувані;

б) триваючі;

в) злочини, що кваліфікуються за наслідками;

г) складені.

Продовжуваними визнаються злочини, які складаються з низки тотожних злочинних діянь, об'єднаних єдиним умислом і єдиною злочинною метою, які в сукупності утворюють одиничний злочин.

Триваючими визнаються злочини, які розпочинаються вчиненням діяння, передбаченого нормою Особливої частини КК України, та існують у реальності протягом невизначеного часу, будучи пов'язаними з невиконанням винним обов'язків, покладених на нього законом під страхом застосування кримінального покарання.

До злочинів, що кваліфікуються за наслідками, належать злочини, які в структурі безпосереднього об'єкта злочину мають і безпосередній додатковий об'єкт злочину.

Складений злочин – це злочин, який утворюється шляхом вчинення кількох різнорідних діянь, кожне з яких утворює самостійний склад злочину.

Курсанти (студенти) повинні засвоїти види множинності злочинів (такі, як повторність, сукупність і рецидив злочинів), уміти відмежовувати їх від продовжуваних злочинів. Згідно з ч. 1 ст. 32 КК України під повторністю злочинів розуміється вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України.

У ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден із яких її не було засуджено. Також курсанти (студенти) мають зрозуміти зміст ідеальної та реальної сукупності злочинів.

Стаття 34 КК України визнає рецидивом злочинів вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Необхідно знати й такі види рецидиву, як загальний, спеціальний тощо, засвоїти особливості кваліфікації за наявності рецидиву злочинів та інших видів множинності злочинів.

При розв’язанні задач курсанти (студенти) повинні керуватися ст. 35 КК України, у якій сказано, що повторність, сукупність, рецидив злочинів ураховуються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пропонуємо приклад розв’язання задачі за темою заняття.

Рябоконь, працюючи завідувачем оптового складу, захотів викрасти борошоно (близько 550 кілограмів), вартість якого перевищувала три неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Вирішивши її продати, він щодня, щоб не привертати уваги охоронців, вивозив з території складу по 50 кілограмів продукту. На десятий день діяльність Рябоконя було припинено співробітниками міліції.

Чи є діях Рябоконя повторність злочинів?

Рябоконь мав єдиний злочинний намір на викрадення з оптового складу борошна, яке він почав реалізовувати скоєнням тотожних дій, спрямованих на досягнення цієї мети. Також слід відзначити, що, згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України, Рябоконь виконував адміністративно-господарські обов’язки, він є службовою особою. Тому, використовуючи службове становище, він бажав розтратити чуже майно. Але відповідно до ч. 3 ст. 15 КК України він, незалежно від його волі, не встиг вчинити всіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Тому, згідно з ч. 2 ст. 32 КК України, повторність злочинів у діях Рябоконя відсутня. Він вчинив незакінчений замах на продовжуваний злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України (розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), який складається з більше ніж двох тотожних дій, об’єднаних одним злочинним наміром.

Готуючись до практичного заняття, курсанти (студенти) можуть перевірити свої знання, відповівши на питання для самоконтролю за цією темою.

Питання для самоконтролю

Що таке множинність злочинів?
Які види множинності передбачено в кримінальному законодавстві?
Що слід розуміти під одиничним злочином?
Що таке ускладнений одиничний злочин?
Що означає триваючий злочин?
Що таке продовжуваний злочин?
Що потрібно розуміти під сукупністю злочинів?
Які ознаки має сукупність злочинів?
Які існують види сукупності злочинів?
Що необхідно розуміти під повторністю злочинів?
Що таке тотожні злочини?
У чому полягає різниця між тотожними й однорідними злочинами?
У чому полягає відмінність продовжуваного злочину від повторності тотожних злочинів?
Що розуміється під рецидивом злочинів?
Які ознаки характеризують рецидив злочинів?
Які існують види рецидиву?
Що таке пенітенціарний рецидив?
Як впливає спеціальний рецидив на остаточну кваліфікацію злочину?
Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при повторності злочинів?
Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при сукупності злочинів?
Якими є особливості кримінальної відповідальності суб’єкта злочину при рецидиві злочинів?
У чому полягає відмінність продовжуваного злочину від повторності тотожних злочинів?
У чому полягає відмінність повторності злочинів від рецидиву злочинів?
У чому полягає відмінність сукупності злочинів від рецидиву злочинів?
У яких випадках повторність, сукупність і рецидив злочинів виключаються?
Що таке ідеальна сукупність злочинів?
Що таке реальна сукупність злочинів?
У чому полягає відмінність ідеальної сукупності злочинів від реальної сукупності злочинів?
Що означає спеціальний рецидив злочинів?

Додаткова література

Агаев И. Понятие совокупности преступлений // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 4 – 6.
Агаев И.Б. Юридические признаки повторности преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 4 – 7.
Антонюк Н.О., Ясеницький В.Є. Об’єктивні ознаки продовжуваного злочину // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 52 / Редкол. С.В. Ківалов та ін.; Відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2010. –С. 388 – 394.
Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
Бажанов М.І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: Конспект лекцій. – X.: Українська юридична академія, 1993. – 15 с.
Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств // Государство и право. – 2005. – № 4. – С. 42 – 48.
Батиргареєва В. Щодо підстав формування нового поняття рецидиву злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 183 – 198.
Бражник Ф. Множественность преступлений – отражение их совокупной общественной опасности // Уголовное право. – 2000. – № 3. – С. 6 – 10.
Гришанин П.Ф. Ответственность преступников-рецидивистов по советскому уголовному праву. – М., 1974. – 150 с.
Дробот Ю.В. Рецидив как квалифицирующий признак состава преступления. Вопросы практика к законодателю // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 38 – 50.
Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград, 1976. – 54 с.
Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование). – Харьков, 1980. – 152 с.
Иногамова Л.В. Конкуренция норм при назначении наказания в пределах санкции статьи Особенной части УК // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 63 – 71.
Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. – Вип. 4 (17). – С. 202 – 208.
Коротких Н. Виды рецидива преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 30 – 32.
Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву. – Харьков, 1973. – 32 с.
Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.
Малков В.П. Повторность преступлений (Понятие и уголовно-правовое значение). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1970. – 174 с.
Плотникова М.В. Множественность преступлений: соотношение ее разновидностей / Рос. акад. образования, Моск. психол.-социал. ин-т. – М.: Моск. психол.-социал. ин-т, 2004. – 80 с.
Самылина И. Рецидив преступлений: теория и практика // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 46 – 47.
Спивак С. Понятие совокупности преступлений и ее виды // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 54 – 56.
Черненко Т. Формы множественности преступлений и их отражение в квалификации преступлений // Уголовное право. – 2000. – № 4. – С. 40 – 43.
Шнитенков А. Проблемы квалификации при совокупности преступлений // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 68 – 71.
Южанин В.Е., Армашова А.В. Проблемы рецидива преступлений и ответственности за него по уголовному праву России. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 192 с.
Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. – М.: Наука, 1964. – 222 с.